Illustration
Illustration

Залучення психолога для з’ясування та під час заслуховування думки дитини

Право дитини на сім'ю є не лише юридичним, але й морально-психологічним поняттям. У цивільних справах психологи привносять унікальні знання та досвід, долаючи розрив між правовими рамками та нюансами психічного та емоційного добробуту дитини. Їхня участь у цих справах виходить за межі простого спостереження, вона стає адвокацією створення середовища, яке сприяє оптимальному розвитку та стабільності кожної дитини, що бере участь у справі, так само як і прийняттю справедливого рішення.
Однак наразі у чинній законодавчій базі відсутні обов'язкові положення щодо залучення та активної участі психологів у цивільних справах, що стосуються права дитини на сім'ю. У певних категоріях справ залучення психологів є рідкісним явищем, в інших випадках залучаються приватні психологи або психологи з комунальних установ, що надають соціальні послуги, та закладів освіти. Альтернативним підходом залучення психолога є використання характеристик, висновків та матеріалів, зібраних психологами під час досудового спілкування з дитиною, ініційованого однією або кількома процесуальними сторонами.

Отож, було вирішено ширше дослідити особливості залучення психолога до цивільних проваджень за участі дитини, зокрема, заслуховування думки дитини, та його роль у цьому. У межах цього дослідження було проведено опитування представників/ць органів опіки та піклування, служби у справах дітей та суддів.

Відповідаючи на пряме запитання в опитуванні: «Як Ви вважаєте, чи доцільно залучати психолога для організації та проведення комунікації з дитиною (в органах опіки та піклування/в судових процесах)?», 96,2% респондентів відповіли «так» і тільки 3,8% надали протилежну відповідь.
При цьому респонденти навели приклади ситуацій, коли залучення психолога є доцільним і сприятиме реалізації дитиною права висловити свою думку,які можна об’єднати у три наступні категорії:

    icon
    Забезпечення підтримки дитині у стресових ситуаціях, потреба у встановленні дружнього контакту з дитиною:● Дитина за допомогою психолога легко йде на контакт, веде себе більш невимушено;● Коли дитина не знаходить спільної думки з власними чи прийомними батьками;● Для дитини дуже важлива підтримка психолога, адже надання пояснень в суді – це випробування навіть для дорослих, а для дитини це великий стрес, особливо коли потрібно висловити думку про одного з батьків в його присутності або згадати події, які є неприємними спогадами.
    icon
    Забезпечення неупередженості та об’єктивності під час з’ясування думки дитини:● З метою з’ясування власної, а не нав’язаної одним із батьків, думки дитини, доцільніше на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини та на судових засіданнях проводити опитування дитини без присутності батьків, фахівцем-психологом, який з урахуванням вікових особливостей та спеціальних методик зможе встановити власну думку дитини;● Залучення психолога при з’ясуванні думки дитини при розгляді справ про позбавлення батьківських прав батьків, визначення місця проживання, участі батьків у вихованні дитини та інших.
    icon
    Необхідність застосування спеціальних знань, брак навичок у спеціалістів для з’ясування думки дитини, зокрема у дітей окремих категорій (діти певного віку, діти з інвалідністю тощо):● Часто працівники органів опіки та піклування не мають достатньо навичок, щоб з’ясувати, чи дитина висловлює свою думку, чи нав’язану;● Психолог виступає провідником та комунікатором між дитиною та представниками органу опіки та піклування та суду, який діє професійно, доводить дитині інформацію м’яко, доступно, не травмуючи її психіку прямими питаннями;● Майже кожна справа потребує психолога, бо його знання надають можливість зрозуміти дійсне ставлення дитини до певних фактів, оскільки її «так» – це не завжди те, що вона думає.
Illustration

Водночас, згідно проведеного дослідження, до розгляду цивільних справ психологи залучаються не часто. По це ж свідчить і аналіз судової практики. У проаналізованих справах пряма чи опосередкована участь психолога у суді мала декілька форм:
● присутність у якості психолога під час допиту дитини в статусі свідка/з’ясування судом думки дитини в засіданні (4 справи);
● участь у статусі свідка: психолога допитано як свідка в судовому засіданні (6 справ);
● включення матеріалів, підготованих психологом (висновок експерта, висновок спеціаліста, характеристика, інформація про проведені дослідження та/або роботу дитини з психологом) до матеріалів справи (13 справ).

Вочевидь, однією з причин неактивного залучення психологів є відсутність закріплення статусу психолога на законодавчому рівні у цивільному процесі, як було зазначено вище. Отож, психолог, якого можуть на сьогодні залучати, не має процесуального статусу, його права та обов’язки не визначені.

Водночас, на думку експертів, участь психологів не має бути обов’язковою у всіх категоріях справ, і такі фахівці повинні залучатися з огляду на доцільність та бачення суду.
За словами експертки, яка взяла участь у дослідженні, вона вивчала іноземний досвід розгляду справ за участю дітей, і у деяких країнах судді самі навчені працювати з дітьми, і залучають психологів лише у тих випадках, коли це є доцільним.
З огляду на результати опитування, у більшості випадків пошук залученого психолога покладається на орган опіки та піклування (52,8%). Водночас, 41,5% опитаних вказали, що це робить суд, 34% зазначили, що пошук та залучення психолога покладається на обох батьків та 20,8% зазначили, що пошук здійснює той з батьків, з ким проживає дитина.
На думку опитаних експертів, нерегламентоване залучення психолога та залучення психолога батьками, що є сторонами провадження та, фактично, сторонами сімейного спору щодо дитини, призводить до дій не в інтересах дитини. Зокрема, з дітьми працюють різні психологи та далеко не один раз, на думку дитини відбувається вплив, дитина виступає певним заручником стосунків між батьками, а залучення психолога може стати інструментом маніпуляції в руках одного з батьків. У випадку, коли до справи долучаються декілька психологів з різних сторін, не рідко, коли їх висновки суперечать один одному.
На відкрите питання: «Звідки саме психолог може бути залучений?», переважна більшість опитаних відповіла, що з Центру соціальних служб. При цьому, за словами експертів, станом на сьогодні ці фахівці не мають повноважень долучатися до таких проваджень та не мають достатньої кваліфікації для підготовки відповідних висновків та, у переважній більшості, не проходять щодо цих питань ніяких спеціальних навчань. Тож, як відзначила більшість з опитаних, з числа суддів, однією з перепон залучення психолога до цивільного провадження за участі дитини, є відсутність розуміння психологом специфіки судового цивільного провадження та його ролі у ньому.
За результатами проведеного дослідження було сформульовано декілька рекомендацій державним органам та всім дотичним суб’єктам щодо вдосконалення системи залучення психологів до цивільних проваджень, що стосуються права дитини на сім’ю, зокрема наступні:

    Розробити проєкт закону про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо процесуального статусу психолога, якого залучає суд у справі, обсягу його прав та обов’язків;
    Розробити проєкт нормативно-правового акта щодо врегулювання механізмів залучення психолога до процесу заслуховування думки дитини, визначення його ролі та повноважень, критеріїв щодо кваліфікації, вимог до оформлення висновку за результатами взаємодії з дитиною;
    Опрацювати можливість розробки форми висновку/висновків психолога за результатами роботи з дитиною щодо різних питань, пов’язаних із забезпеченням права дитини на сім’ю;
    Опрацювати питання внесення змін до кваліфікаційної характеристики практичного психолога (психолога) щодо розширення повноважень психолога та його залучення до вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням права дитини на сім’ю (з’ясування думки дитини, складання висновку за результатами проведеної з дитиною бесіди тощо);
    Опрацювати доцільність та можливості створення спеціалізованих служб (відділень) при службі у справах дітей в громадах, за прикладом «Київського міського центру дитини», де у штаті передбачені психологи, які зможуть долучитись до процесу з’ясування думки дитини, підготовки необхідних документів тощо;
    Опрацювати питання щодо доцільності внесення змін до статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» щодо обов’язкового введення до штатного розпису служби у справах дітей посади юрисконсульта, психолога;
    Розробити навчальний курс/курси (у т. ч. онлайн) та методичні рекомендації для працівників органів опіки та піклування, служб у справах дітей, психологів, що включали б тему специфіки судового цивільного провадження та ролі психолога у ньому;
    Провести дослідження щодо доцільності та можливостей створення Реєстру психологів, які будуть долучатись до цивільних проваджень за участі дитини, або розширення пілотного проєкту щодо Реєстру психологів, які залучаються до кримінальних проваджень за участю малолітніх, неповнолітніх осіб, у контексті долучення психологів так само до цивільних справ;
    Сприяти зміцненню спроможності територіальної громади забезпечувати право дитини на сім’ю шляхом розвитку мережі надавачів соціальних послуг з відповідними фахівцями, зокрема психологами, для надання підтримки сім’ям з дітьми, залучення психолога до процесу з’ясування думки дитини, підготовки необхідних документів для захисту прав та найкращих інтересів дитини у цивільних провадженнях.

У сфері цивільних справ, де часто випробовується тонкий баланс між юридичними хитросплетіннями та благополуччям людей, психологи відіграють все більше важливу роль. Ніде це не проявляється так очевидно, як у справах, що стосуються фундаментального права дитини на сім'ю. І з розвитком суспільства роль психологів стає все більш важливою у відстоюванні та захисті найкращих інтересів дітей.Повністю ознайомитись зі звітом за результатами дослідження щодо проблемних питань розгляду справ, пов’язаних із забезпеченням права дитини на сім’ю, можна за посиланням: https://bit.ly/489uPcq

Дослідження проведено у межах проєктів Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Турботливі родини для 1000 дітей» та «Надання психосоціальної підтримки та забезпечення правосуддя як складової частини кращого догляду для вразливих дітей», у співпраці Громадської спілки «Українська мережа за права дитини» та Громадської організації «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», за підтримки Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх.