Залучення психолога для з’ясування та під час заслуховування думки дитини

Право дитини на сім'ю є не лише юридичним, але й морально-психологічним поняттям. У цивільних справах психологи привносять унікальні знання та досвід, долаючи розрив між правовими рамками та нюансами психічного та емоційного добробуту дитини. Їхня участь у цих справах виходить за межі простого спостереження, вона стає адвокацією створення середовища, яке сприяє оптимальному розвитку та стабільності кожної дитини, що бере участь у справі, так само як і прийняттю справедливого рішення.
Однак наразі у чинній законодавчій базі відсутні обов'язкові положення щодо залучення та активної участі психологів у цивільних справах, що стосуються права дитини на сім'ю. У певних категоріях справ залучення психологів є рідкісним явищем, в інших випадках залучаються приватні психологи або психологи з комунальних установ, що надають соціальні послуги, та закладів освіти. Альтернативним підходом залучення психолога є використання характеристик, висновків та матеріалів, зібраних психологами під час досудового спілкування з дитиною, ініційованого однією або кількома процесуальними сторонами.
Отож, було вирішено ширше дослідити особливості залучення психолога до цивільних проваджень за участі дитини, зокрема, заслуховування думки дитини, та його роль у цьому. У межах цього дослідження було проведено опитування представників/ць органів опіки та піклування, служби у справах дітей та суддів.
Відповідаючи на пряме запитання в опитуванні: «Як Ви вважаєте, чи доцільно залучати психолога для організації та проведення комунікації з дитиною (в органах опіки та піклування/в судових процесах)?», 96,2% респондентів відповіли «так» і тільки 3,8% надали протилежну відповідь.
При цьому респонденти навели приклади ситуацій, коли залучення психолога є доцільним і сприятиме реалізації дитиною права висловити свою думку,які можна об’єднати у три наступні категорії:

Забезпечення підтримки дитині у стресових ситуаціях, потреба у встановленні дружнього контакту з дитиною:● Дитина за допомогою психолога легко йде на контакт, веде себе більш невимушено;● Коли дитина не знаходить спільної думки з власними чи прийомними батьками;● Для дитини дуже важлива підтримка психолога, адже надання пояснень в суді – це випробування навіть для дорослих, а для дитини це великий стрес, особливо коли потрібно висловити думку про одного з батьків в його присутності або згадати події, які є неприємними спогадами.

Забезпечення неупередженості та об’єктивності під час з’ясування думки дитини:● З метою з’ясування власної, а не нав’язаної одним із батьків, думки дитини, доцільніше на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини та на судових засіданнях проводити опитування дитини без присутності батьків, фахівцем-психологом, який з урахуванням вікових особливостей та спеціальних методик зможе встановити власну думку дитини;● Залучення психолога при з’ясуванні думки дитини при розгляді справ про позбавлення батьківських прав батьків, визначення місця проживання, участі батьків у вихованні дитини та інших.

Необхідність застосування спеціальних знань, брак навичок у спеціалістів для з’ясування думки дитини, зокрема у дітей окремих категорій (діти певного віку, діти з інвалідністю тощо):● Часто працівники органів опіки та піклування не мають достатньо навичок, щоб з’ясувати, чи дитина висловлює свою думку, чи нав’язану;● Психолог виступає провідником та комунікатором між дитиною та представниками органу опіки та піклування та суду, який діє професійно, доводить дитині інформацію м’яко, доступно, не травмуючи її психіку прямими питаннями;● Майже кожна справа потребує психолога, бо його знання надають можливість зрозуміти дійсне ставлення дитини до певних фактів, оскільки її «так» – це не завжди те, що вона думає.

Вочевидь, однією з причин неактивного залучення психологів є відсутність закріплення статусу психолога на законодавчому рівні у цивільному процесі, як було зазначено вище. Отож, психолог, якого можуть на сьогодні залучати, не має процесуального статусу, його права та обов’язки не визначені.