Розуміння та оцінка принципу найкращих інтересів дитини у контексті прийняття рішень, що стосуються права дитини на сім’ю
У середовищі правових та етичних міркувань, що стосуються добробуту дітей, один керівний принцип слугує маяком - найкращі інтереси дитини. Цей принцип, закріплений у міжнародних конвенціях з прав людини та великому переліку правових норм, допомагає забезпечувати здійснення прав дітей під час прийняття рішень, які торкаються прав та інтересів дитини. Заглиблюючись у нюанси добробуту дитини, стає вкрай важливо дослідити, як неухильне дотримання цього принципу може докорінно змінити систему захисту дітей, забезпечивши їхнє цілісне благополуччя.
Дотримання принципу забезпечення найкращих інтересів дитини при прийнятті будь-яких рішень або дій щодо дитини є одним із конвенційних зобов’язань України, які закріплено у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини та інших міжнародних стандартах. Принцип найкращих інтересів дитини передбачає, що при розв’язанні будь-якого спору чи вирішенні питання, де зачіпаються права та інтереси дитини, необхідно спершу визначити інтереси самої дитини у цьому питанні, а згодом ухвалювати рішення, яке буде сприяти таким інтересам та захищати їх на майбутнє. Крім того, інтереси дитини, як потенційно слабкого та незахищеного учасника правовідносин, повинні превалювати над інтересами інших учасників таких правовідносин. Водночас, на практиці виявляється досить непростим завданням усвідомлено побачити такі інтереси та обґрунтовано їх оцінити, надати оцінку всім елементам, що входять до принципу найкращих інтересів дитини, комплексно. Як наслідок, діти залишаються незахищеними.
При цьому цей перелік не є вичерпним, і Комітет радить державам самим визначитись з елементами, які могли б розглядатися під час проведення оцінки найкращих інтересів дитини.
Принцип забезпечення найкращих інтересів дитини закріплений у національному законодавстві. Згідно ст. 1 Закону «Про охорону дитинства» надається наступне визначення:
Минулого року було проведено дослідження щодо проблемних питань розгляду справ, пов’язаних із забезпеченням права дитини на сім’ю. В рамках цього дослідження було проведено опитування представників/ць органів опіки та піклування, служби у справах дітей та суддів. Серед іншого, учасники опитування відповідали на питання: «Які з елементів принципу найкращих інтересів дитини Ви найчастіше помічаєте та враховуєте в своїй діяльності/при прийнятті рішень?». На думку респондентів, оцінка врахування думки дитини, забезпечення піклування, захисту та безпеки дитини відбувається у 88,7%, оцінка збереження сімейного оточення та підтримання відносин (водночас, не за будь-яку ціну) відбувається у 69,8%, оцінка забезпечення права дитини на здоров’я відбувається у 62,3%, оцінка індивідуального стану дитини та права дитини на освіту відбувається у 56,6%, вразливість стану дитини оцінюється у 39,6%.
Також в ході дослідження було проаналізовано 121 судове рішення. Одним із критеріїв, за яким проводився аналіз, – чи враховано судом при прийнятті рішення принцип найкращих інтересів дитини.
Аналіз судових рішень показав, що у більшості справ (однак, не у всіх) суд вказує, що рішення приймається з урахуванням найкращих інтересів дитини. До прикладу: у справах про усиновлення суд приймав рішення з урахуванням принципу найкращих інтересів дитини у 77% проаналізованих судових рішень; у справах про скасування усиновлення – у 53% судових рішень; у справах про позбавлення батьківських прав – у 84% судових рішень; у справах про поновлення батьківських прав, справах про визначення місця проживання дитини, справах про визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, у т.ч. усунення перешкод у спілкуванні з дитиною – у 100% судових рішень.