Діти у системі правосуддя: короткий огляд проблематики збору даних
За даними офіційної статистики можна визначити основні характеристики різних категорій дітей, які опинилися у контакті / конфлікті із законом. Це діти, які постраждали від жорстокого поводження, діти-свідки та діти, які вчинили адміністративні та/або кримінальні правопорушення, самовільно залишили місце свого перебування. Статистичні дані про різні категорії дітей, зібрані різними суб’єктами захисту прав дитини, не завжди подаються як окрема звітність і часто є складовою загального статистичного звіту, сформованого окремим суб’єктом.
Національна стратегія реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року вказує на те, що послуги, які отримують неповнолітні, котрі вчинили правопорушення, не враховують особливостей хлопців і дівчат, оскільки державна статистика у цій сфері не ведеться. Так само відсутня дезагрегована статистика за ознакою статі, що негативно впливає на профілактику правопорушень та реабілітацію дітей і свідчить про необхідність запровадження єдиних стандартів до ведення державними органами гендерно-недезагрегованої статистики щодо дітей, які перебувають у конфлікті із законом.
Планом заходів з реалізації Національної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року передбачено удосконалення системи єдиного інформаційного обліку дітей, що вчинили правопорушення, із зазначенням статі таких дітей. Індикатором досягнення даного заходу визначено удосконалення єдиної системи інформаційного обліку.
Водночас статистичні данні, які збирає НПУ** за цими ж показниками, дещо відмінні, хоча тенденції спостерігаються ідентичні. Так у 2020 році виявлено 3 144 неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення, у 2021 р. – 2 631 неповнолітній, за 6 місяців 2022 р. – 689 неповнолітніх.
Виявлено злочинів щодо дітей: у 2020 р. постраждали 3 439 дітей, у 2021 р. – 3 690, за 6 місяців 2022 р. – 1 307.
На обліку в підрозділах ювенальної превенції НПУ станом на кінець 2020 р. перебувало 1 800 дітей, у 2021 р. – 1 868, за 6 місяців 2022 р. – 1 504 дитини. Категорії цих дітей визначені Наказом МВС № 1044 від 19.12.2017 р., статистична інформація – у таблиці.
Аналіз наведених цифр свідчить про потребу розроблення ефективних процедур з надання необхідної підтримки дитині й особам, які піклуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування тощо у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, відповідно до вимог ст. 19 Конвенції ООН про права дитини. Це особливо актуально в умовах війни, коли захист прав та інтересів дітей потребує ще більшого контролю держави в особі суб’єктів захисту прав дитини.
Стосовно дітей, засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, зазначимо: за даними Державної судової адміністрації, у 2020 р. на розгляді судів загальної юрисдикції було 6 337 кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, з яких 3 420 надійшли до судів у 2020 р. Кримінальні провадження розглядалися суддями стосовно 7 755 осіб, з яких 73 вчинили кримінальні правопорушення у складі організованої групи.
У 2020 р. суддями розглянуто 3 094 кримінальні провадження, у 1 846 з них постановлено вирок. У 350 кримінальних провадженнях були застосовані примусові заходи виховного характеру. 2 048 неповнолітніх засуджено (632 неповнолітні у віці 14–16 років і 1 416 неповнолітніх у віці 16–18 років), з них – 198 дівчат. 11 неповнолітніх було виправдано, кримінальні провадження щодо 613 неповнолітніх закриті. Не розглянуто на кінець 2020 р. 3 243 кримінальних провадження щодо 4 147 неповнолітніх, з яких 50 – за вчинення злочину у складі організованої групи чи злочинної організації. 90 кримінальних правопорушень були скоєні неповнолітніми у стані алкогольного сп’яніння***.
Дані Державної судової адміністрації та Офісу Генерального прокурора про участь неповнолітніх у кримінальних провадженнях різняться, що не дозволяє отримати достовірної інформації про кримінальні правопорушення та злочини, вчинені неповнолітніми.
Упродовж 2020 р. на обліку уповноважених органів з питань пробації перебувало 1 918 неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення (упродовж 2019 р. – 2 240 осіб; 2018 р. – 2 418). Станом на 01.01.2021 р. на обліку підрозділів пробації перебувало 739 засуджених неповнолітніх, більшість із них – хлопці віком 16–17 років, засуджені вперше за кримінальні правопорушення майнового характеру (673 неповнолітніх перебували на пробації вперше, 66 засуджувались за вчинення кримінальних правопорушень раніше). Всі вони звільнені від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 104 Кримінального кодексу України як такі, що навчаються, виховуються у неповній сім’ї (найчастіше матір’ю), що певною мірою впливає на зниження імовірності рецидиву. Так само на це може впливати збільшення кількості призначень судами виконання заходів, передбачених пробаційною програмою. Станом на кінець 2020 р. на обліку секторів ювенальної пробації перебувало 133 неповнолітніх (122 хлопці та 11 дівчат). Рівень повторної злочинності становив 3%.
За даними НПУ, 2020 р. було зафіксовано 208 784 заяв і повідомлень про вчинення правопорушень та інші події, пов’язані з домашнім насильством, з них надійшло від дітей – 3 433, що складає близько 2% від загальної кількості звернень. У 2021 р. таких заяв та повідомлень було 325 599, з них від дітей – 1 792 (0,5% від загальної кількості). За 5 місяців 2022 р. надійшло 84 015 таких заяв та повідомлень, з них від дітей – 685, що складає майже 1% від загальної кількості. Кількість самостійних звернень дітей до органів поліції з приводу випадків насильства не є ознакою зменшення кількості причин для таких звернень, натомість вони можуть свідчити про ускладнений доступ дітей до різних способів повідомлення про свої проблеми та потреби, а також низький рівень їхньої поінформованості про те, куди вони можуть звертатися в разі випадків насильства.
За інформацією служб у справах дітей, упродовж 2020 р. обліковано 2 981 факт жорстокого поводження з дітьми, зокрема: 741 факт фізичного насильства; 85 – сексуального; 2 123 – психологічного; 30 – економічного; 2 випадки торгівлі дітьми. У 2019 р. на обліку також перебували діти, які постраждали від залучення до порнографії (21), 2 дітей стали свідками домашнього насильства. Однак мізерна кількість дітей, облікованих як свідки, не відображає реальної ситуації, тож залишається нагальною потреба в напрацюванні механізму ідентифікації таких дітей для забезпечення їх обліку та вчасного надання допомоги.
Кількість дітей, потерпілих від кримінальних правопорушень(статистика Офісу Генерального прокурора)
З початком війни, розв’язаною проти України російською федерацією, в рази збільшилася кількість дітей, потерпілих від тяжких та особливо тяжких злочинів, а кількість потерпілих від зґвалтувань та злочинів, пов’язаних із домашнім насильством, зменшилась. Це можна пояснити тим, що зґвалтування дітей так само, як інші воєнні злочини, обліковуються в рамках ст. 438 (порушення законів та звичаїв війни). Загалом за 8 місяців 2022 року від воєнних злочинів постраждали 3 050 неповнолітніх та 595 малолітніх осіб, у т. ч. за ч. 2 ст. 438 КК України (ті самі діяння, поєднані з умисним вбивством) – 388 неповнолітніх та 388 малолітніх осіб.
Важливо: статистика щодо дітей, постраждалих від воєнних злочинів, має бути виокремлена від загальної звітності, що дозволить об’єктивно аналізувати ситуацію з дітьми, які потерпіли внаслідок війни, що досі триває в Україні.
Проблемним залишається питання доступу дітей до правосуддя. Кількість дітей, забезпечених безоплатними послугами адвоката, не відображає реальних потреб. Зокрема у 2020 р. щодо захисту прав дітей у справах домашнього насильства було зареєстровано лише 6 звернень щодо надання адвокатами безоплатної первинної правової допомоги. Така ж тенденція зберігається і в інших категоріях справ, за якими діти потребують юридичної підтримки. Маючи в кримінальному провадженні статус потерпілої особи, дитина позбавлена можливості ефективно користуватись своїми процесуальними правами, оскільки не забезпечена адвокатом, який би представляв її інтереси. Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей (п. 37, 38) зазначають, що діти повинні мати право на адвоката і представництво від власного імені у судовому провадженні, якщо існує або може існувати конфлікт інтересів між дитиною і батьками або іншими зацікавленими особами, а також мати доступ до безкоштовної юридичної допомоги на таких самих або більш поблажливих ніж для дорослих умовах. На жаль, українське законодавство, хоча й відносить дітей до клієнтів системи безоплатної вторинної правової допомоги, але не забезпечує для них безперешкодної можливості скористатися своїм правом.
Отож, питання удосконалення системи збору даних про дітей, які перебувають у контакті з законом, залишається актуальним та стає нагальним особливо в період збройного конфлікту та воєнного стану, для посилення системи захисту прав та інтересів дитини в Україні. Цей напрям є одним із пріоритетних у діяльності Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх, за ініціативою якої у 2019 році було підготовлено системний звіт «Збір даних щодо неповнолітніх, які перебувають у контакті з законом».
Тамара Бугаєць, адвокатка; експертка Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх.